текст до шеви

Зелені пасовиська Міші* та її друзі-небіжчики

Звиваючись манірним вугром у п'яному вигарі, гарячковим ривком хижо штрикаєш чіпкими пальцями в перше-ліпше стегно, що впало у вічі. Макети-галюцинації тріскотять по швах, і ти надламуєшся ніжною тінню того, чим надерся сьогодні ввечері: коньячок Десна, одеколон Хвойний і подібний розслаблюючий припас. Повний декаданс або деграданс у єрмолці. Сухо в роті, порожньо в серці, лоскотно в мошонці... Крижані верхів'я сяючих гоміків і шматок їхнього сечогінного дитинства, яке давно розтануло у часі, благоштирить димом розпадених ошмьотков жаготи. Своєрідно-піднесене зачарування цих місць у казковому романтизмі, який шукає прояв ірраціональної надмірності в агонії і знайшов тут своє королівство. Глибокий кобальт неба, заморений вихлопами цього промислового містечка, збуджує млосне фетишистське позіхання. На тлі прозорої дохлості зверхоплідненого архістратига Михаїла доростають маніячні плантації в'юнких гомоторчкових кроликів. Кістяк, що зазвичай нидіє з пивом, наїжджає близько семи; інгредієнти ж учорашньої відрижки (пожадливі чайки) дрібочуть до обітованої Міші, тільки-но вивільняться з роботи (мас-медійної як правило). Після нічного квасування їхні ранкові пробльови і зорюють ці навощєнниє землі для збору врожаю бомжотою, яка снує навколо. У маленьких екзотичних дозах ти знайдеш тут ревність-капризи-інтрижки-любвішкі, що тануть у холодному покриві блакитної роси перелюбства; блиск і злидні фріків-партизанів; скупість і смак геїв-пустушок, їхню спільну мастурбацію через саморуйнацію і подібний рудиментарний сир-бор. І ніде правди діти, бог не створив людину, він віддав мавпу дволиким препіхаціям, а людина пустилася в помисли і штампи та створила пістряво-розм'яклу подобу добитчіка як альтернативу Брижіт Бардо. Ти марудиш на цю тусу, тому що тебе завше цікавили енерговампіри, здатні забирати чужу енергію. Марудиш туди, де єднання краси й зачарування пішло на створення каліцтва, у затоплену туманом країну забутих пугал. Голубизну на щіт! Уява знов і знов замотується й розмотується навколо цятки зримого тобою світу, де кристалізуються мрії, повільно вспаривающіє мішуру емоцій. Увесь світ емоцій буде доступний тобі, якщо ти вимовиш "добрий вечір". Добрий вечір, Сісьок*... Подих ущух, припік піт, у свідомості звелися його губи. Губи, народжені не стільки для мови, як для тріпотіння і цілунків, а іноді й для презирливої усмішки. Істина швидкоплинна, з першого погляду любов, і нині, і прісно. Ти пирснеш, мовляв, любов - жах яка нудьга, якщо коханець завжди вірний тобі. Він зацьковано-постільно посміхнеться і відрубає, що зараз надто скряжлівая пора року для таких випадів. А соковиті міркуваннячка про Нього розтечуться по асфальту разом із перекинутою пляшкою Чернігівського. В гущавинах пам'яті лишаться тільки очата, які приласкують на смерть, та... губи. Здибаєшся з утомленою від пива з пиріжками й аскетичною (вона здобула нового тхора) Сахою, яка повідає про найкрутіші качанчики-флешмоби і стьоб-акції, котрі влаштовували на Міші, і майже чуттєво штовхне тебе на якусь витончену розпусту штибу труїти пацюків на смітнику під пісні Тату. Натрапиш на Марту, яка похабно підсипає тальк у капці своєму новому шугаєві, доки той сцить в душовій. Ця жінка-шарм експериментує з лесбухами... У твоїй згоді вона вловить глум, а у мовчанні - лиху іронію. Підлестить, що в тобі є щось незбагненне та що вона теж була хіпі. І Сісьок, обліплений всіма вершками цих місць, похований в інтелекті надмірною тягою до субліми. Він знає тяму у високому фешені, його сакральному фетиші і переконає, які запонки і на яке місце краще пришпилити в цьому сезоні. Зрадіє, що саме йому вдалося розгледіти твою самобутню фрікуватість, крапельку підлестить і зізнається, що теж панкував. Вкінець, якщо побачиш Давидоffа, похмуро-спесивого патріота-окислювача, передаси йому, що всі трабли нашої держави проростають від того, що в нас гроші джерело влади, а не навпаки. А якщо ти підтвердиш, що мешкаєш з чинушами в одному курятнику-просторі і не варто чавити й маринувати одне одного, він неодмінно відзначить твою ясність і дєрзкость розуму. Це тобі не за всякі там причандали хапати. І була така тєлєжная богема всєя теми Донецька. Трохи збентежить це гонорейне різнотрав'я, такі королівські міни, адже в тебе ні дати ні взяти лише рядовий тематичний* набір достоінств: жгучо-червоний хеар, перстень на правому великому та похапцем підведені зубною щіткою брови. Тобі взбрєдьот, що вони дистильовані діти, прекрасні у власній шкаралупі-інфантильності, і ти трішечки пошкодуєш, що не зміг їх покохати, як мати зі склянкою паркого молока. Затверділий у собі шлак можна отжечь на гребені прекрасної і капосної хвилі California* і розгребти кочєрьожкой своїх порохів розжарений на Міші попіл пристрасті. Отвязно покряхтєв і ублажившись цимбалами Сердючки, тобі захочеться повийоживаться, на-гора забацати із Сахой данс-конкурс із вивертом, а потім, наклюкавшись, взахльоб проспівати стару поминальну про головне: Їжачки на мінах підривалися, весело їхні тушки розліталися. І в якийсь момент ти здасися острашкою для цього мікрокосміка. Закортить назад, до майже прозаїчного вихору Міша, до її білих послідів і недопалків, випару вгноєної голубами землі, переслідуваної подихом осені, з яким зливаєшся в єдину пульсуючу масу до бісексуалу Міша, у якого ніколи не було гетеросексуального досвіду. Як пити дати висипєшься із цього дикого, нахнюпленого приміщення й проклянеш покручених содомітів, їхні чумні пахви разом з їхньою ненавистю до піхв, бундючність упакованих презервативів та інший комплекс забав. І взагалі, людська худоба тучнєєт і готує себе до забою. Ось ти знову за бортом свята життя - човен, що пливе проти плину. Відкрита рана життя.

Плєшка* на Крупі* припудрилася іржавим листячком і душеньку прошив осінній вітер. Фир-фир-фир. Так-то, братик rabbit, не в усіх клює рибка-вампірка. Після кількох пляшок пива не варто знімати номер в хостелі, щоби виїбти свого хлопця, з яким тебе познайомив той, кого ти не кривлячи душею називаєш другом, але нехтуєш тим, що вони між собою щось певно крутять. Ні про що не думаючи, дістаєш із кишені свого гумового друга, натягуєш його на себе, натягуєш свого пацана на себе, зрештою ендорфін у дашку випарюється, і ти притримуєш надірвану від приступу раковину, на котрій сидить змучений, та вже твій на цей вечір новоспечений друг з цього самого, блін, сайту гей-знайомств, а потім посилаєш його: Іди до хуя, спати хочу!

і йдеш бити харю своєму другові. Коли ти прокинешся, маєш сказати, що розваги були нівроку. Але далі були лише отходнякі.

...Блакитний вагон Міша біжить-гойдається. Кожне життя - безліч днів, низкою один за іншим. Ми фланіруєм крізь самих себе. Істинні геї, поза всяким сумнівом, - це кібер-андро в помаді*, котрі є все у всьому в кожному з нас, він напомаджений хлопчик, він же розідраний бидлачок є сам у собі онанізм-анахронізм в устрої небесному. Чвалаємо крізь самих себе, шукаючи блакитних шибеників, примар-геїв, педералів-богатирів, хтивих похилих мореплавців, братів (кроликів) за духом і подібних згустків з ніжками, але щоразу зустрічаємо самих себе й павутиння своєї офігєнності. Соплівості раді. Або чим закінчилася Міша.

На недоторканих ничках в тебе було кілька надійних засобів від безсоння. Зварганив папіроску з марихуаною і ледь чутно ввімкнув джазові балади. Невпевнений голос Чата Бейкера лунав заспокійливо. Смішно, але він раптом висвітив у тебе Його образ. Ми далебі чимось були з Ним схожі, подумав ти в примарі наркотичної інтуїції. Авжеж, ми обидва гомосеки. Але не було тоді тої несамовитої жаги вмить знеславити себе зляганням. Напрочуд. Травка була зашибісь і м'яко входила списом, наповнюючи нутрощі магічним оціпенінням. Твоє астральне тіло таємничими амплітудами відходило і поверталось, підкоряючись цьому сумному чоловічому Я. Одного разу у забутому богом Луганську пустили паростки дві жовто-яскраві одностатеві кульбабки, котрі поволі вкривали себе пухнастими літачками. Навіть не тре' шукати ззовні сонечко - воно екстазно витанцьовує у кожного з них у грудях і бодай живе тільки-но, щоби зігріти свій об'єкт любові. Лишень наблизитись, притиснутись, злитися душею. Якомога скоріш - вони поспішають. І у скороминущого попелища бидлоти, що звідусіль обсіло сараною, не було шансів зжерти цей феєричний світ. Так, ти, в принципі, правий, але якщо я спитаю тебе про ці очевидні закони, навряд ти мені відповіси. А сенс життя - у твоєму житті. Себто ти вибираєш собі той сенс сам. Тільки ти сам. Якщо бог і є, то задавати тобі сенс життя в деталях - явно не його турбота, а твоя, - кажеш ти Йому.

Ви майже дві доби пролежали обійнявшись на канапі. Він не хотів навіть вставати, щоб хоч трохи поїсти. Особливо безглуздою здається готика, всі ці шкіряні понти, нафарбовані чорним очі і хардкорова музика... Вони так щиро пропагують смерть. Мабуть тому, що дуже далекі від неї...

Примітки

Міша гей-збіговисько в Донецьку біля пам'ятника архістратигу Михаїлу на узбіччях собору.

Сісьок та ін. імена та прізвиська - завсідники цього місця.

Тема - все, що так чи інакше стосується гомосексуальності.

Плєшка  - місце під відкритим небом, де збираються гомосексуали заради дозвілля.

Крупа - бібліотека ім. Крупської.

California - єдиний офіційний гей-клуб у Донецьку.

Андрогін, Кібер і Помада - провідні гей-заклади Києва.

Російські слова, зумисне написані українськими літерами (курсив), послуговуються колориту російськомовної місцевості.

Covenant - We want revolution