Survivor-небіжчик

( проза без сексу і без сенсу )

Місто гопів, віслюків-хачиків і копченої бидлоти... Місто вирваних гландів через фатально калоритну дупу. Комплекс отари ледве висмоктував з судомного лексикону слово асінізатор, одне з небагатьох серед загалу, але певно найулюбленіших. Цікаво, яке в свиней улюблене і про що вони думають, полюючи на багно? А ви бачили їх з мобілами або ж у машині, від котрих з усіх усюд тхне однією пісенькою такого ж рожевого створіння. Урочисто оголошую назву геніально довго живучого продукту, і назва йому «Бумер». Інша кіч-понтова медійна відрижка – бадяжна «Бригада», яка стягує на те, чим себе годує пересічна домогосподарка, тільки з колосальнішою попсовістю й для всіх членів. Напрочуд, плекати моду і вони спроможні! Тепер до любого серцю заняття. Ну, оскільки їх завбільшки на один квадратний метр ніж волосин на голові на сантиметр квадратний, то вони залюбки присмаковуючи з усією своєю нахабною жирністю змусять тебе прогнутись, аби їм на твої зігнуті від стрьому плечі звісити ніжки, упереджено переконуючи в тому, що ти для того створений. Ще б пак!

Напевно, що зверху було передбачено їм серце, проте вони нещадно оперували. Душа затрималась лиш у здатних витримати пекельні випробування. І в тих буремний мозок повсякчас все міцніше стискає щелепи, уповільнено їде дашок, серце ледь втримується від отруєного вістря і пігулок, що жбурляють в нього. Тут його карма – ненастанне принагідне пинання, супроводжене іржанням, яке бере початок з пекучих недр землі. І ти приречений жаліти себе безупину в разі, якщо не нап’ялиш на себе стереотипи профспілки мегаполісу вилупків. Спокутувати її зможеш лишень тим, що розчинишся якимось чином.

Перці – м’ясо з карявими патичками, чохли – зачухані лярви і невпинна взаємодія лібідо цілодобово без пас-безпеки, що аж вікна дрижать по туалетах. Отака тяга, чи лажа(це вже кому шо).

-          Бля, ще промовиш одне слово на цій клятій мові, я тобі очі повиковирюю цією виделкою, виблядок! Пойняв, уйобок? Ти допетрав, скотино, га? – захлинаючись російською, випромінювала свою агресію вчителька, високоповажна, офіційна, офіційного інтезу.

Офіційний писок наметав недоїдену вівсянку. Вівсянка допомогала зростанню несамовитої святості та алілуйним калоріям. Витаращені очі визиряли околиці, нашвидкоруч запихаючи в жерло порції одна за одною.

-          Боже, хоча б не побачив пане Тюхтій, а то гаплик! – почісувала ікла потвора. Дивно, але серветка, котрою вона скористалася їй геть не личила. Значно миліше біля її ротової прірви виглядав би рукав, смачно заплямований смердючою підливою.

Позаяк пані Курво – це стерво того квашеного гатунку, що завше напоготові виїбати тебе і в хвіст і в гриву водночас.