Показаны сообщения с ярлыком рассказы. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком рассказы. Показать все сообщения

суббота, 9 июля 2011 г.

9.10.07

Злачные пажити Миши и её друзья-усопшие            


Извиваясь манерным угрём в пьяном угаре на нервном рывке яростно вонзаешь цепкими пальцами в первую попавшую ляжку. Макеты-галюцинации трещат по швам и ты преломляешься нежной тенью того, чем надрался сегодня вечером: коньячок “Десна”, одеколон “Хвойный” и прочая расслабляющая утварь. Полный декаданс или деграданс в ярмолке.
Сухо во рту, пусто в сердце, щекотно в мошонке... Ледяные вершины сиятельных гомиков и давно растаявший во времени кусок их мочегонного детства, благоштырящий дымом разложенных ошметков вожделения. Возвышенно-своеобычное очарование этих мест в несравненном романтизме, ищущем в агонии выражение иррациональной чрезмерности, нашёл здесь своё королевство. Глубокий кобальт неба, измученный выхлопами этого промышленного городка, пробуждает томную фетишистскую зевоту. На фоне прозрачной дохлости архистратига Михаила взрастают маньячные плантации юрких гомоторчковых кроликов. Прозябающий костяк подгребает к семи, ингредиенты же вчерашней отрыжки (алчные чайки) семенят к обетованной Мише как только освободяться с работы (масс-медийной как правило), утренние проблёвы которых и вспахивают эти навощенные земли для сбора урожая околоснующей бомжой.
Ревность-капризы-интрижки-любвишки, тающие в холодном покрове голубой росы прелюбодеяния; блеск и нищета фриков-партизанов, алчность и вкус геев-пустушек, их совместная мастурбация через саморазрушение и подобный рудиментарный сыр-бор ты найдёшь здесь в маленьких экзотических дозах. И что греха таить, бог не создал человека – он предал обезьяну двуличным препихациям, а человек пустился в помыслы и штампы и сотворил пёстро-размякшее подобие добытчика как альтернативу Бриджитт Бардо.
Ты канителишь на эту тусу потому, что тебя всегда интересовали энерговампиры, способные забирать чужую энергию. Туда, где соитие красоты и очарования пошло на создание уродства – в затопленную туманом страну забытых пугал. Голубизну на щит! Воображение снова и снова завивается и развивается вокруг точки видимого тобой мира, где кристаллизуются мечты, медленно вспарывающие мишуру эмоций. Весь мир эмоций будет доступен тебе, произнеси ты “добрый вечер”. Добрый вечер, Сисёк... дыхание пресеклось, прошиб пот, в сознании сомкнулись его губы. Губы, созданные не столько для речи, как для трепета и поцелуев; а когда и для презрительной усмешки. Истина – преходящая с первого взгляда любовь и ныне, и присно. Ты прыснешь, дескать любовь жуть какая скука, если любовник всегда верен. Он затравленно-постельно улыбнётся и ответит, что уж больно скряжливое время года для таких выпадов. А мыслишки сочные о Нём растекутся по асфальту вместе с опрокинутой бутылкой “Чернігівське”. В осадке памяти останутся только заласкивающие насмерть глаза и... губы.
Здыбаешься с уставшей от пива с пирожками и аскетичной (она отрыла новую хорь) Сахой, которая поведает о самых крутых кочанчиках-флэшмобах и стёб-акциях, проведённых на Мише; и почти чувственно толкнёт тебя на какой изящный развратик – травить крыс на свалке под песни Тату, например.
Натолкнёшься на Марту, похабно подсыпающую тальк в тапочки своему новому парню, пока тот мочится в душе. Эта женщина-шарм экспериментирует это с лесбухами и, уволь, но в твоём согласии уловит насмешку, а в молчании – злую иронию. Польстит, что в тебе есть что-то непостижимое и что она тоже была хиппи.
И всеми осаждаемый Сисёк, погребённый в интеллекте чрезмерной тягой к сублиме, знает толк в высоком фэшене и его сакральном фетише; убедит какие запонки и на какое место пришпилить лучше в этом сезоне. Восхитится, что именно ему удалось узреть твою самобытную фриковатость, капельку польстит и признается, что тоже панковал.
Вконец, если увидишь Давыдоffа, мрачно горделивого патриота-окислителя – передай ему, что все траблы нашей державы прорастают от того, что у нас деньги – источник власти, а не наоборот. Он непременно отметит твою ясность и дерзкость ума, если подтвердишь, что ты с чишушами живёшь в одном курятнике-пространстве и не стоит давить и мариновать друг дружку. Это тебе не за всякие там причандалы хватать.
И была такова тележная богема всея темы Донецка. Немного смутит эта гонорейная разнотравность, такие царственные мины, ведь у тебя ни дать ни взять всего лишь рядовой тематический набор достоинств: ядрёно-красный хэар, колечко на правом большом и впопыхах подведённые зубной щёткой брови. Тебе взбредёт, что они дистилированные дети, прекрасные в своей скорлупе-инфантильности и чуточку пожалеешь, что не смог их полюбить как мать со стаканом парного молока.
Затвердевший в себе шлак можно отжечь на гребне прекрасной и гнусной волны “California” и разгрести кочерёжкой своих порохов накалённый на Мише пепел страсти. Отвязно покряхтев и ублажившись цимбалами Сердючки тебе захочется повыёживаться, на-гора забацать с Сахой данс-конкурс с вывертом, а затем, наклюкавшись, взахлёб спеть старую поминальную о главном: “Ёжики на минах подрывались, весело их тушки разлетались”. И в какой-то момент ты покажешься острасткой для этого микрокосмика. Закортит вспять, к почти прозаичному вихрю Миша, к её белым помётам и окуркам, пару унавоженной голубями земли, преследуемому дыханием осени, с которым сливаешься в единую пульсирующую массу -
к бисексуалу Миша, у которого никогда не было гетеросексуального опыта. Как пить дать высыпешься из этого дикого пасмурного помещения и проклянёшь покорёженных содомитов, их чумные подмышки, надменность запечатанных презервативов и остальной комплекс забав. И вообще человеческий скот тучнеет и готовит себя к убою. Вот ты опять за бортом праздника жизни – лодка, плывущая против течения. Плешка “на Крупе” припорошилась ржавой листвой и душеньку прошил осенний ветер. Пыр-дыр-дыр. Так-то, братец rabbit, не у всех клюёт рыбка-вампирка.
...Голубой вагон Миша бежит-качается. Каждая жизнь – множество дней, чередой один за другим. Мы фланируем сквозь самих себя. Истые геи, вне всякого сомнения – это “кибер-андро в помаде”, который есть всё во всём в каждом из нас – он напомаженный мальчик, он же разодранный быдлачок есть сам в себе онанизм-анахронизм в устройсве небесном. Бредём сквозь самих себя, встречая голубых разбойников, геев-призраков, педералов великанов, озабоченных старых мореходов, братьев (кроликов) по духу, но всякий раз встречая самих себя и паутину своей обалденности.
        Миша – гей-тусовка в Донецке возле архистратига Михаила на обочинах собора.
        Крупа – библиотека Крупской, где почивает на лавочках плешка.
        California – единственный официальный гей-клуб.                                                                                                                    


богохуйник Серж Букни
Резюме: дерзновенные рефлексии надуманного плена.





                                                                                                                
герои: дезинсектор Антигречкабаста
             философ-маргинал Гречкамонстр

Г. : “Вся земля утопает в гречке. Слава гречке и ныне и присно”.
А. : “Спой себе лучше поминальную. Гречкамонстр на минах подрывается, весело его гречка разлетается. Ща выколю моргала твои гречечные”.
Г. : “Ха-ха-ху-ху...”
А. : “...моё иновационное оружие супергречкаотрыгачь заставит тебя проблеваться этой дрянью”.
Г. : “Дело дрянь. Гречка, унеси меня в потоках своих гречечных – подальше от этого гречечного содомита... Плохо, когда твоя слава опережает твои возможности”.
А. : “Моё безумство отличается от безумства остальных тем, что я не безумен”.
Г. : “Ты симулируешь, хер свинцовый”.
А. : “Если бы не пуп, который оскорбляет мои чувства... эх... были бы широки мои дороги. Но мать-зараза таким вылупила на свет”.

пятница, 8 июля 2011 г.

Survivor-небіжчик (проза без сексу і без сенсу)

Survivor-небіжчик (проза без сексу і без сенсу)

Місто гопів, віслюків-хачиків і копченої бидлоти... Місто вирваних гландів через фатально калоритну дупу. Комплекс отари ледве висмоктував з судомного лексикону слово асінізатор, одне з небагатьох серед загалу, але певно найулюбленіших. Цікаво, яке в свиней улюблене і про що вони думають, полюючи на багно? А ви бачили їх з мобілами або ж у машині, від котрих з усіх усюд тхне однією пісенькою такого ж рожевого створіння. Урочисто оголошую назву геніально довго живучого продукту, і назва йому «Бумер». Інша кіч-понтова медійна відрижка – бадяжна «Бригада», яка стягує на те, чим себе годує пересічна домогосподарка, тільки з колосальнішою попсовістю й для всіх членів. Напрочуд, плекати моду і вони спроможні! Тепер до любого серцю заняття. Ну, оскільки їх завбільшки на один квадратний метр ніж волосин на голові на сантиметр квадратний, то вони залюбки присмаковуючи з усією своєю нахабною жирністю змусять тебе прогнутись, аби їм на твої зігнуті від стрьому плечі звісити ніжки, упереджено переконуючи в тому, що ти для того створений. Ще б пак!
Напевно, що зверху було передбачено їм серце, проте вони нещадно оперували. Душа затрималась лиш у здатних витримати пекельні випробування. І в тих буремний мозок повсякчас все міцніше стискає щелепи, уповільнено їде дашок, серце ледь втримується від отруєного вістря і пігулок, що жбурляють в нього. Тут його карма – ненастанне принагідне пинання, супроводжене іржанням, яке бере початок з пекучих недр землі. І ти приречений жаліти себе безупину в разі, якщо не нап’ялиш на себе стереотипи профспілки мегаполісу вилупків.
Спокутувати її зможеш лишень тим, що розчинишся якимось чином. Перці – м’ясо з карявими патичками, чохли – зачухані лярви і невпинна взаємодія лібідо цілодобово без пас-безпеки, що аж вікна дрижать по туалетах. Отака тяга, чи лажа (це вже кому шо).
Бля, ще промовиш одне слово на цій клятій мові, я тобі очі повиковирюю цією виделкою, виблядок! Пойняв, уйобок? Ти допетрав, скотино, га? – захлинаючись російською, випромінювала свою агресію вчителька, високоповажна, офіційна, офіційного інтезу. Офіційний писок наметав недоїдену вівсянку. Вівсянка допомогала зростанню несамовитої святості та алілуйним калоріям. Витаращені очі визиряли околиці, нашвидкоруч запихаючи в жерло порції одна за одною. Боже, хоча б не побачив пане Тюхтій, а то гаплик! – почісувала ікла потвора. Дивно, але серветка, котрою вона скористалася їй геть не личила. Значно миліше біля її ротової прірви виглядав би рукав, смачно заплямований смердючою підливою. Позаяк пані Курво – це стерво того квашеного гатунку, що завше напоготові виїбати тебе і в хвіст і в гриву водночас.

текст до шеви

Зелені пасовиська Міші* та її друзі-небіжчики

Звиваючись манірним вугром у п'яному вигарі, гарячковим ривком хижо штрикаєш чіпкими пальцями в перше-ліпше стегно, що впало у вічі. Макети-галюцинації тріскотять по швах, і ти надламуєшся ніжною тінню того, чим надерся сьогодні ввечері: коньячок Десна, одеколон Хвойний і подібний розслаблюючий припас. Повний декаданс або деграданс у єрмолці. Сухо в роті, порожньо в серці, лоскотно в мошонці... Крижані верхів'я сяючих гоміків і шматок їхнього сечогінного дитинства, яке давно розтануло у часі, благоштирить димом розпадених ошмьотков жаготи. Своєрідно-піднесене зачарування цих місць у казковому романтизмі, який шукає прояв ірраціональної надмірності в агонії і знайшов тут своє королівство. Глибокий кобальт неба, заморений вихлопами цього промислового містечка, збуджує млосне фетишистське позіхання. На тлі прозорої дохлості зверхоплідненого архістратига Михаїла доростають маніячні плантації в'юнких гомоторчкових кроликів. Кістяк, що зазвичай нидіє з пивом, наїжджає близько семи; інгредієнти ж учорашньої відрижки (пожадливі чайки) дрібочуть до обітованої Міші, тільки-но вивільняться з роботи (мас-медійної як правило). Після нічного квасування їхні ранкові пробльови і зорюють ці навощєнниє землі для збору врожаю бомжотою, яка снує навколо. У маленьких екзотичних дозах ти знайдеш тут ревність-капризи-інтрижки-любвішкі, що тануть у холодному покриві блакитної роси перелюбства; блиск і злидні фріків-партизанів; скупість і смак геїв-пустушок, їхню спільну мастурбацію через саморуйнацію і подібний рудиментарний сир-бор. І ніде правди діти, бог не створив людину, він віддав мавпу дволиким препіхаціям, а людина пустилася в помисли і штампи та створила пістряво-розм'яклу подобу добитчіка як альтернативу Брижіт Бардо. Ти марудиш на цю тусу, тому що тебе завше цікавили енерговампіри, здатні забирати чужу енергію. Марудиш туди, де єднання краси й зачарування пішло на створення каліцтва, у затоплену туманом країну забутих пугал. Голубизну на щіт! Уява знов і знов замотується й розмотується навколо цятки зримого тобою світу, де кристалізуються мрії, повільно вспаривающіє мішуру емоцій. Увесь світ емоцій буде доступний тобі, якщо ти вимовиш "добрий вечір". Добрий вечір, Сісьок*... Подих ущух, припік піт, у свідомості звелися його губи. Губи, народжені не стільки для мови, як для тріпотіння і цілунків, а іноді й для презирливої усмішки. Істина швидкоплинна, з першого погляду любов, і нині, і прісно. Ти пирснеш, мовляв, любов - жах яка нудьга, якщо коханець завжди вірний тобі. Він зацьковано-постільно посміхнеться і відрубає, що зараз надто скряжлівая пора року для таких випадів. А соковиті міркуваннячка про Нього розтечуться по асфальту разом із перекинутою пляшкою Чернігівського. В гущавинах пам'яті лишаться тільки очата, які приласкують на смерть, та... губи. Здибаєшся з утомленою від пива з пиріжками й аскетичною (вона здобула нового тхора) Сахою, яка повідає про найкрутіші качанчики-флешмоби і стьоб-акції, котрі влаштовували на Міші, і майже чуттєво штовхне тебе на якусь витончену розпусту штибу труїти пацюків на смітнику під пісні Тату. Натрапиш на Марту, яка похабно підсипає тальк у капці своєму новому шугаєві, доки той сцить в душовій. Ця жінка-шарм експериментує з лесбухами... У твоїй згоді вона вловить глум, а у мовчанні - лиху іронію. Підлестить, що в тобі є щось незбагненне та що вона теж була хіпі. І Сісьок, обліплений всіма вершками цих місць, похований в інтелекті надмірною тягою до субліми. Він знає тяму у високому фешені, його сакральному фетиші і переконає, які запонки і на яке місце краще пришпилити в цьому сезоні. Зрадіє, що саме йому вдалося розгледіти твою самобутню фрікуватість, крапельку підлестить і зізнається, що теж панкував. Вкінець, якщо побачиш Давидоffа, похмуро-спесивого патріота-окислювача, передаси йому, що всі трабли нашої держави проростають від того, що в нас гроші джерело влади, а не навпаки. А якщо ти підтвердиш, що мешкаєш з чинушами в одному курятнику-просторі і не варто чавити й маринувати одне одного, він неодмінно відзначить твою ясність і дєрзкость розуму. Це тобі не за всякі там причандали хапати. І була така тєлєжная богема всєя теми Донецька. Трохи збентежить це гонорейне різнотрав'я, такі королівські міни, адже в тебе ні дати ні взяти лише рядовий тематичний* набір достоінств: жгучо-червоний хеар, перстень на правому великому та похапцем підведені зубною щіткою брови. Тобі взбрєдьот, що вони дистильовані діти, прекрасні у власній шкаралупі-інфантильності, і ти трішечки пошкодуєш, що не зміг їх покохати, як мати зі склянкою паркого молока. Затверділий у собі шлак можна отжечь на гребені прекрасної і капосної хвилі California* і розгребти кочєрьожкой своїх порохів розжарений на Міші попіл пристрасті. Отвязно покряхтєв і ублажившись цимбалами Сердючки, тобі захочеться повийоживаться, на-гора забацати із Сахой данс-конкурс із вивертом, а потім, наклюкавшись, взахльоб проспівати стару поминальну про головне: Їжачки на мінах підривалися, весело їхні тушки розліталися. І в якийсь момент ти здасися острашкою для цього мікрокосміка. Закортить назад, до майже прозаїчного вихору Міша, до її білих послідів і недопалків, випару вгноєної голубами землі, переслідуваної подихом осені, з яким зливаєшся в єдину пульсуючу масу до бісексуалу Міша, у якого ніколи не було гетеросексуального досвіду. Як пити дати висипєшься із цього дикого, нахнюпленого приміщення й проклянеш покручених содомітів, їхні чумні пахви разом з їхньою ненавистю до піхв, бундючність упакованих презервативів та інший комплекс забав. І взагалі, людська худоба тучнєєт і готує себе до забою. Ось ти знову за бортом свята життя - човен, що пливе проти плину. Відкрита рана життя.

Плєшка* на Крупі* припудрилася іржавим листячком і душеньку прошив осінній вітер. Фир-фир-фир. Так-то, братик rabbit, не в усіх клює рибка-вампірка. Після кількох пляшок пива не варто знімати номер в хостелі, щоби виїбти свого хлопця, з яким тебе познайомив той, кого ти не кривлячи душею називаєш другом, але нехтуєш тим, що вони між собою щось певно крутять. Ні про що не думаючи, дістаєш із кишені свого гумового друга, натягуєш його на себе, натягуєш свого пацана на себе, зрештою ендорфін у дашку випарюється, і ти притримуєш надірвану від приступу раковину, на котрій сидить змучений, та вже твій на цей вечір новоспечений друг з цього самого, блін, сайту гей-знайомств, а потім посилаєш його: Іди до хуя, спати хочу!
і йдеш бити харю своєму другові. Коли ти прокинешся, маєш сказати, що розваги були нівроку. Але далі були лише отходнякі.
...Блакитний вагон Міша біжить-гойдається. Кожне життя - безліч днів, низкою один за іншим. Ми фланіруєм крізь самих себе. Істинні геї, поза всяким сумнівом, - це кібер-андро в помаді*, котрі є все у всьому в кожному з нас, він напомаджений хлопчик, він же розідраний бидлачок є сам у собі онанізм-анахронізм в устрої небесному. Чвалаємо крізь самих себе, шукаючи блакитних шибеників, примар-геїв, педералів-богатирів, хтивих похилих мореплавців, братів (кроликів) за духом і подібних згустків з ніжками, але щоразу зустрічаємо самих себе й павутиння своєї офігєнності. Соплівості раді. Або чим закінчилася Міша.
На недоторканих ничках в тебе було кілька надійних засобів від безсоння. Зварганив папіроску з марихуаною і ледь чутно ввімкнув джазові балади. Невпевнений голос Чата Бейкера лунав заспокійливо. Смішно, але він раптом висвітив у тебе Його образ. Ми далебі чимось були з Ним схожі, подумав ти в примарі наркотичної інтуїції. Авжеж, ми обидва гомосеки. Але не було тоді тої несамовитої жаги вмить знеславити себе зляганням. Напрочуд. Травка була зашибісь і м'яко входила списом, наповнюючи нутрощі магічним оціпенінням. Твоє астральне тіло таємничими амплітудами відходило і поверталось, підкоряючись цьому сумному чоловічому Я. Одного разу у забутому богом Луганську пустили паростки дві жовто-яскраві одностатеві кульбабки, котрі поволі вкривали себе пухнастими літачками. Навіть не тре' шукати ззовні сонечко - воно екстазно витанцьовує у кожного з них у грудях і бодай живе тільки-но, щоби зігріти свій об'єкт любові. Лишень наблизитись, притиснутись, злитися душею. Якомога скоріш - вони поспішають. І у скороминущого попелища бидлоти, що звідусіль обсіло сараною, не було шансів зжерти цей феєричний світ. Так, ти, в принципі, правий, але якщо я спитаю тебе про ці очевидні закони, навряд ти мені відповіси. А сенс життя - у твоєму житті. Себто ти вибираєш собі той сенс сам. Тільки ти сам. Якщо бог і є, то задавати тобі сенс життя в деталях - явно не його турбота, а твоя, - кажеш ти Йому.
Ви майже дві доби пролежали обійнявшись на канапі. Він не хотів навіть вставати, щоб хоч трохи поїсти. Особливо безглуздою здається готика, всі ці шкіряні понти, нафарбовані чорним очі і хардкорова музика... Вони так щиро пропагують смерть. Мабуть тому, що дуже далекі від неї...

Примітки

Міша гей-збіговисько в Донецьку біля пам'ятника архістратигу Михаїлу на узбіччях собору.

Сісьок та ін. імена та прізвиська - завсідники цього місця.

Тема - все, що так чи інакше стосується гомосексуальності.

Плєшка  - місце під відкритим небом, де збираються гомосексуали заради дозвілля.

Крупа - бібліотека ім. Крупської.

California - єдиний офіційний гей-клуб у Донецьку.

Андрогін, Кібер і Помада - провідні гей-заклади Києва.

Російські слова, зумисне написані українськими літерами (курсив), послуговуються колориту російськомовної місцевості.

Covenant - We want revolution