Привіт. Я вже майже тиждень не був у неті - на роботі вирубили інтернет за борги. Колий йшов сюди, то боявся наслухатися від тебе матюків, виявилося, що не даремно. Так, вибач... але я нічого не можу зробити з дипломом. Але це не головне. Головне, що в Олексія знайшли ракову пухлину в мозку... біля правої скроні. От так. Навіть не знаю... я тепер нічого, зовсім нічого не знаю. Він каже - для чого? для чого стільки вчитися, читати, для чого працювати на телебаченні? Якщо раз - і все. В тебе пухлина. Перші кілька днів він міг тільки плакати. і ходити на роботу. Головне, я розумію, що він правий... психоаналітики кажуть, що коли загострюється інстинкт самозбереження, сексуальний інстинкт заглухає. І навпаки. Хоча вже минуло кілька днів, і я здається... трохи змирився. Він теж. Принаймні, останні два дні ми про це не говорили... але що це я зациклився на одному...
Вибач, просто ніч. В голову лізуть ті самі думки.
Ми майже дві доби пролежали обійнявшись на канапі. Він не хотів навіть вставати, щоб хоч трохи поїсти. Особливо безглуздою здається готика, всі ці шкіряні понти, нафарбовані чорним очі і хардкорова музика... вони так щиро пропагують смерть. Мабуть тому, що дуже далекі від неї...

Я типу вже не їду до тебе... Ти, я навіть не знаю... НЕ ЗНАЮ, що тобі сказати... Це неприємно. Та чи ти мене почуєш. Вибачай, що займаю тебе. Ти ж не можеш через свою зайнятість. Удачі тобі з дипломом. Сподіваюсь, ти приділиш мені до пенсії увагу:(:(:(:(

ги-ги)) який ти скучний ;) (зі своїм дипломом мається на увазі)
Мене вже трохи доводить до сказу твоє відношення з телефоном. Невже навіть до трубки на хвилину підійти не можеш через свій зачуханий диплом.
Поясни, шо за понти? ))
Твій друже,
з любов"ю
Сергійко :)))

ги-ги)) який ти гарячий! А я сиджу зі своїм диплмом, навіть на роботу не виходжу...
 ________________________________________
Слухай, чуваче! Мені вже кортить ловити кайф від обопільних посмішок між нами і сонцем на Хрещатику, висмоктуючи соки з твоєї шиї... Ги-ги...
Як ти? ))

Привіт. Сьогодні нарешті перший після свят робочий день... Сергію, в мене є одне велике прохання, чи могли б ми перенести твій візит до Києва на 1 тиждень? Я дуже прошу правильно зрозуміти мене, річ у тім, що 11 травня в мене перездача диплому, а оскільки він в мене написаний ще тільки менше ніж наполовину, всі ці дня до 11 будуть для мене просто катастрофічні.
Насправді з дипломом не все так катастрофічно, як здається на перший погляд, бо в більшості моїх однокурсників зроблено ще менше ніж у мене, але все одно доведеться трохи покарячитися)))
Через цей диплом я майже прогавив весну, принаймні її золоті дні. Так сумно через це.
 ________________________________________
Вибач за такий раптовий наїзд. Просто я вже було трохи засмутився... Геть забув про твою магістратуру, Юріє! Неодмінно приїду, неодмінно знюхаємось, спаруємось(ой, я захопився)... )) В принципі, якщо тебе задовольнить на цих холідейзах, 6-го вранці десь о 7-мій. Як ти на це дивишся? Справа в тому, що у нас поки що немає бадяжних заліків(та вже от-от), відтак я поспішаю. Ти зможеш мене зустріти? Напередодні я тобі зателефоную, любий філософе! :)

Приїзджай! Я говорив зі своїм хлопцем, він залюбки прийме тебе на пару днів. Але бажано, десь в першій половині травня, хоча б числа до 20. Бо потім, ми не знаємо, чи в нього ще буде та окрема квартира, і можливо, він знову переїде на кімнату до бабці.

Слухай, щойно купив 3 укр диски, мочуся кип'ятком.
Ти почав морозитись... Сумно...
Може тут я тупа потворо...
Та щоби ти пересвiдчився, я навiтаюся до тебе скоро, якщо ти не проти, ок. Плекаю надiю, Юрiэ(як же мене ця "э" заводить, блiн!!!)
Ех...

Втішив, гречно дякую! ))
З чим боротися? Хотів би сказати, що це минеться, що все буде добре. Але не хочу тобі брехати :))
 ________________________________________

Річ у тім що молодих, обдарованих і працелюбних літераторів насправді в нас багато, просто хоч греблю гати. Але щоб тебе читали, не достатньо просто видати книжку. Потрібно щоб книжка була видана в авнторитетному видавництві, потрібні позитивні рецензії, яскраві презентації, зрештою - потрбіна присутність твоїх книжок на полицях книжкових магазинів. Саме розуміння цих аспектів, цілком нормальних, ринкових (нема чого соромитись) не вистачає багатьом українським письменникам. Саме тому, особливо на російськомовних ТБ каналах часто можемо почути, що талановитих сучасних українських письменників (так само й поетів) в природі просто не існує. Сопдіваюся, я тебе не перегрузив? Просто я заню багато людей, які повидавали книжки за власний кошт, і тепер ті пиляться в них по антресолях і балконах, лежать собі непотрібною макулатурою. А книжки повинні читати, тільки тоді вони живі. Здається, очевидна річ, просто банальна. Але нею чомусь нехтують... А ще професійні літературні події - це завжди привід підвищити свій рівень, бо ти бачиш, що творчих людей багато, і це попускає... спонукає до того, щоб вдосконалюватися й далі, а не вважати, що написав дві сторінки "тексту" і вже схопив Бога за бороду (це я про себе малого:) )
 ________________________________________
Можу сказати, що я на боці дебілів, імебцилів, олігофренів і просто дітей та підлітків з низькими інтелектуальними здібностями :))) Тому я проти "системи інтелектуального тестування". А ще я не люблю Єшкілєва за те що він кілька разів погано висловився про Андруховича і Дереша. В нього надто багато дрібної злостивості, яку хороший письменник не може собі дозволити; така злостивість з'являється зазвичай через заігрування із масовою аудиторією. Якщо йти таким шляхом зрештою опиняєшся в системі офіційної культури, тобто в тому кодлі, проти якого ще донедавна сам повставав. А ще я більш ніж впевнений, що алкаш Єшкілєв (а в АПУ всі алкаші - Іздрик, Ірванець, Прохасько) сам би не пройшов крізь фільтри очисного загадування.
КУЛЬТУРА ЗАГАДУВАННЯ

Перш аніж стати законним хранителем Персня Всевладдя, Більбо змагається з Горлумом. Загадує загадки. Перш аніж досягти Темної Вежі, персонажі Стівена Кінга загадують загадки крейзанутому потягові Блейну Моно. Кожна порядна казка передбачає героя, що перемагає зло блискучим й несподіваним рішенням загадки. Це не випадково.

Загадки були першою філософією людства. Такою філософією, котра мала безпосередній практичний вимір. Зокрема, в давнину обряд ініціації хлопчиків передбачав відгадування загадок. Як побутових, так і сакральних. Згадки про ці ритуали збереглися в пам'яті багатьох індоєвропейських народів. Відбувався цей ритуал приблизно так: після випробувань на силу. витривалість та володіння зброєю шаман ставив хлопчика у "священне коло", обкладене камінцями-оберегами, і старійшини починали випробовувати кмітливість кандидата на титул дорослої людини. Починали з легких загадок, які були всім відомі з дитинства, і закінчували новими та секретними, спеціально створеними для певного ритуалу. "Годуй мене, і я житиму. Дай мені напитися, і я помру. Хто може таке сказати ?" - запитував шаман. Кандидат відповідав "вогонь" і плем'я гучними криками вітало нового воїна.

У теперішньому цивілізованому суспільстві роль ініціальних загадок відіграють тестові системи. Передусім ті, якими вимірюють IQ. Зріла і розвинута громада не може дозволити собі такої розкоші, як відсутність фільтрів, які б на ранніх стадіях відбраковували дебілів, імбецилів, олігофренів і просто дітей та підлітків з низькими інтелектуальними здібностями. Цим відбракованим суспільство відразу вказує їхнє місце під сонцем - десь на нижчих щаблях сервісного ресурсу, де вони зможуть заробити на прожиття. Вони не мають потім плутатися поміж швидкомислячими чи успішними, діставати їх своєю тупістю. Заздрити їм. Шкодити. Для слов'янського менталітету ця технологія відбраковування людського матеріалу все ще видається надто жорстокою. Ми ще не навчилися будувати "фільтри для невдах". Невдахи і ті, хто не встигає, у нас ще й досі - священні корови. Їх жаліють. Їм не загадують загадок, щоби не травмувати бідолах. "Невстигаючі" навколо нас горді й борзі, з нахабними та вічно ображеними пиками. Вони не хочуть відходити на соціальне узбіччя. Навпаки. Користуючись відсутністю фільтрів, вони досягають найвищих рівнів соціальної значимості. Вони оточують себе такими самими "двієчниками життя". Командами агресивно відсталих. А ми потім дивуємося високопосадовцям, які белькочуть з екранів телевізорів щось недоладне і глипають загубленими посеред целюліту оченятами. В раціонально організованих суспільствах цю "породу" відганяють від "кар'єрних ліфтів" у тринадцятирічному віці. У нас - гладять по гулястій голівці і за певну суму зараховують до університетів.

Чому у нас не встановлена загальносуспільна система інтелектуального тестування ? Тому що суспільством керують "невстигаючі". Тому що телебачення пропонує нам не дивуватися успіхам бадьорих і розумних, а плакати над химерними долями різних невдах, пришелепкуватих й нецікавих "безтабушників".

Ми потребуємо загадок. Цілих систем загадування. Національної тестової культури, відсутність якої гальмує наш розвиток. Інакше навколо нас буйно й борзо розквітне культура рафінованого та суспільно пошанованого дебілізму. Зрештою, вже квітне.

Безперечно, ця національна тестова культура буде передбачати певну формалізовану жорстокість відбору. Так. Але в технологічно збудованому суспільстві немає місця для дешевого гуманізму вічних плакальників. Ми повинні відгадувати загадки, а не колупатися в носі і чекати, хто ж нас пожаліє і принесе шпаргалку з відгадками.

Привіт. Моя давня мрія зняти кіно в Україні... де багато музики, сонця і загорілих чоловічих торсів))) Про книжку теж планую - вже роки чотири, і кожного року про іншу)) По трохи видаю по різних журналах свої оповідання. Останнє має вийти в Одному з нас.
А яку ти музику слухаєш? На цих вихідних я купив мп3 кубанської музики... така запальна, стільки надхнення... До речі, ти дивився "Погане виховання"? Як тобі?
 ________________________________________